«Робимо – не робимо» в Правді (частина 1)

Українська сировина – так

В Україні росте ячмінь і хміль. Ячмінь не завжди пивоварний, хміль не дуже ароматний, своя селекція майже не існує, обладнання солодовень і сушарні хмелярських господарств не найкращі. Але ми все одно будемо частково використовувати українську сировину. Цікаві блюда виникали з бідності і з того, що було під рукою. Зараз це модні речі – фондю, суші, пастрамі. Український солод і хміль можуть дати пиву риси, притаманні цій землі. Це ускладнить роботу пивовара – легше сипати умовно стабільний Вайерманн, але дасть шанс більш кращим місцевим виробникам потрохи покращитись – а пивовару краще зрозуміти свою сировину. Іван Доскоч з Бродів відводить під нас плантацію хмелю. Господарство у Хмельницькій області, яке ми маємо, виростить для нас ячмінь з насіння, походження якого ми знаємо, а солодовня буде зберігати і солодувати його окремо для Правди. Це маленькі кроки і мікроскопічні кількості, але якщо не почати цього, ніколи нічого не зміниться і в одну з найбільш зернових країн світу будуть далі везти солод з Німеччини.

Конкуренція з малими пивоварнями – ні

Пивовари – це дружній і добрий народ. Коли ми перший раз перекачували готове пиво з ЦКТ в форфас, ми одночасно говорили по скайпу з пивоварами-бельгійцями, і по телефону з Сергієм з Пивної Думи і Любомиром з Королівської Пивоварні. Їх заслуга в тому, що все пішло і досі йде правильно. Ми не конкуренти, а малі шавки проти неповоротких мамонтів – масових пивоварень. Перше, що роблять пивовари, коли зустрічаються – намагаються показати один одному своє обладнання і сорти. І завдання у нас одне на всіх – якістю, чистотою і творчістю заміщати літр масового пива літрами правильного, а не ховати один від одного «рецепти».

Просте пиво – так

Питке легке пиво зварити найскладніше. Його не приховаєш темним солодом чи мішком хмелю. Для багатьох нових пивоварень таке пиво стає каменем спотикання. Так і стало для нас. Після року роботи, я вважаю, що з нашим Світлом ми ще толком і не працювали. Зараз ми думаємо, що питання в воді і розраховуємо, що наші експерименти зі складом мінералів у воді його покращать.

Зміни рецепту – так

Тут все ясно. Будь-яка пивоварня повинна мати ментальність постійно покращувати свої сорти. Це по-перше. Сировина постійно міняється – це рослини і живі організми, які залежать від погоди, вологості, температур з року в рік. Місто дає різну воду з дня у день. Це по-друге. Тому пивовар не може не міняти рецепт, щоб мати стабільний продукт. Проте, цьому є ліміт. Важливо розуміти, що усталений бренд не можна надто міняти – додавати спеції, наприклад, чи сильно міняти композицію солоду. Бо це вже буде інший продукт.

Прив’язки до стилів – ні

Після питання «а чи у вас пиво живе?», питання «в якому це стилі?» стоїть на другому місці улюблених питань пивовару. Звичайно, є класичні речі, які треба вміти варити. Але ортодоксальна прив’язка до стилю пива – це як крик вуличного бійця «а тепер я покажу вам, як битись в стилі карате і його підвиді шотокан». Звучить круто, а користі мало – особливо, якщо на іншій стороні сильний противник, що не захламлений умовностями. Пиво має бути смачним і чистим – а стиль хай залишається в голові у його творця.

Юрій Заставний

pravda_kelyhy

Фото: Володимир Врублевський

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s